| 01 січня - Новий рік Як і у більшості стародавніх народів у стародавніх слов’ян прихід Нового року приурочували до відродження природи. Найпевніше Новий рік святкували з появою нового місяця в переддень весняного сонцестояння. Це свято називали „Нове Літо”. Із прийняттям християнства на Русі Новий рік було встановлено 1 березня, що відповідало церковній даті створення світу. В тих землях, які були під владою Великого князівства литовського початок року було встановлено на 1 січня, а літочислення велося від Різдва Христового. Це ми зустрічаємо в багатьох тогочасних літописах. У 1918 році указом Раднаркому СРСР було здійснено перехід на більш точніший Григоріанський календар. Але люди традиційно продовжувалисвяткувати Новий рікза старим стилем. Так в Україні, Росії, Білорусі та ще деякий країнах появився такий культурний феномен, як Старий Новий рік. |
| 06 січня - Святвечір На Святий вечір уся родина і уся худоба мусять бути вдома, бо хто не буде - блукатиме цілий рік. До приходу сонця Коляди господарю треба встигнути в час сонячного сходу відчинити брами в клуні, сінешні двері, повідчиняти хліви, комори, стайні, обори та ворота на дорогу.Разом з Колядою сходять по сонячному промінні на землю бог урожаю Спас та бог господарства Велес. Цієї чарівної пори прийдуть до хати й перебуватимуть у снопі-Дідуху аж до Щедрого вечора добрі духи-душі дідів-прадідів, опікуни нив та родин, тому на Святу вечерю і для них ставлять порожні миски так кладуть до них ложки. Те ж роблять для відсутніх живих. Усії їх вітають люди, тварини, рослини, поля і ріки, ліси і гори - вся земля! Та особливо люди чекають на прихід бога Коляди, провісника долі на весь наступний рік. Це він, Коляда-Сонце, мусить освітити й освятити усе господарство, увесь двір, усю землю. У час "сходу" господиня повинна встигнути вийняти в печі вар та кутю й поставити на лавки. Тоді ж виймає з печі книші, книшики, калачі та пісні пиріжки. Кличем до початку Святої вечері є перша вечірня Зоря. Хто першим у родині завважить Різдвяну зірку, той буде щасливим цілий рік. Натхнені зоряним благословенням, усі вже покупані, причепурені, готові до врочистої події. У хаті чисто прибрано й помито, стіл святково застелений. На столі укладено тонкий шар сіна. Поверх першої скатертини, що для добрих духів, господиня стелить другу - для людей. У чотирьох кутках столу під скатертину господиня обов'язково кладе часник, промовляючи чарівні слова: "Злая сило, темна сило, іди на болота, очерети, у глибокі води-прірви, куди курячий голос не доходить, куди світ-сонце не світить". Іменем Творця, величі краси його світу, без якого не було б життя на землі, господар з господинею запрошують до господи найповажніших гостей: "Пресвятее Сонце, Місяцю ласкавий, зорі ясні, дощі рясні, йдіть до нас на Святу Вечерю - кутю їсти!"Перший гостенько - ясне Соненько Другий гостенько – ясний Місяченько, Третій гостенько - дрібний Дощенько - Сам милий Господь Бог. Небесній тріаді господар облаштовує найпочесніше місце в хаті - покуття. Сонце завжди приходить в ризах, повних світла й тепла. Місяць опікується закоханими, тому дівчата звертаються до нього за допомогою, коли хочуть принадити до себе хлопців. Закликають до столу і нищівні сили. Мороза кличуть у вікно: "Морозе, іди до нас вечерять, та не морозь ні телят, ні ягнят, ні гусей, ні курей". Швидко повечерявши, зараз хапають макогін, б'ють ним у святий стіл у своїй або сусідній хаті і проганяють Мороза: "Іди, Морозе, на своє місце, щоб не був ти тут, повечерявши". Господар кличе у двері чи вікно й інших гостей: "Буйний вітре, палаючі Промені, люта Буре, лихе й зле - йдіть кутю їсти!" Проказавши тричі, додає: "Кличу вас! Не йдете, то не йдіть і на жито, пшеницю та всяку пашницю." Поруч у кутку, ще до сходу сонця, ставлять і снопик жита - Дідух - та кладуть біля нього різні залізні речі, щоби захистити дім від злих сил. Ще з прадавніх часів зберігся звичай, коли господар ховався під час вечері за сніп і питався рідних: - Чи бачите мене, діти? Ті хором відповідали: - Не бачимо! На це господар відповідав: - Дай Боже, щоб и другого року не видно було світу за стіжками, за копами та снопами! У стайнях, оборах, хлівах, клуні, щоб ніяка нечисть не вступила у двір, до худобки та до людей, господар чаклував чарівним зіллям, сипав усюди в господарстві мак-видюк. Стелячи сіно чи солому, господар іржав конем, мукав коровою, бекав вівцею, щоб велася худоба, а в хаті на лавах затикав усі дірки - щоб так роти позатикало ворогам. Біля снопа-Дідуха ставиться кутя. Кутя - їжа богів, їжа сонця праведного, святих та добрих душ покійників. Книші теж хліб духів, хоча усе це споживається всіма: і богами, і духами, і людьми. Під час Святвечора п'ється вар, а зерно для куті береться зі снопа-Дідуха, щоб таким чином уся родина причастилася разом зі своїми предками. Біля снопа-Дідуха господиня кладе ще калач з дванадцяться ріжками. Число дванадцять - божественне, тому на Святий вечір у печі розпалюють живий вогонь с дванадцяти полін, заготовлених дванадцять днів наперед. По всіх хатах цієї ночі горять свічки. Гасити свічку на Святий вечір не можна. Світильник на покуті освітлює дванадцять священних страв - жертовну трапезу на честь бога Коляди: кутю з медом, голубці, вареники, узвар, картоплю з товченим часником, ячмінну кашу, пироги з маком, варену кукурудзу та варені боби. Дванадцятиріжковий калач, як і дванадцять страв, - то все пам'ять про дванадцять священних ночей творіння Всесвіту; їх ставлять тому, що протягом року ясен-місяць оббігає землю дванадять разів. У день під Різдво постять, а тому на Святій вечері не повинно бути страв з животини. Єдине, що має бути на столі, - плоди та овочі, квіти і зерна, мед і питво, настояне на травах. У цей Святвечі усе живе повинно радіти золотоликому новонародженому. Бог Коляда споглядає, щоб скрізь був повний порядок, бо це він разом з богами урожаю и багатства піклується про ще більший урожай, а тому жодна худібка в цей вечір не повинна відчути бодай найменшої кривди. На Святвечір усю худібку господар повинен пригостити "святою вечерею" та благословити її хлібом. Опівночі на Різдво корови розмовляють між собою і скаржаться на господаря, якщо він зле їх доглядає. На честь породин сонця Коляди Всебог поблагословив худобу раз на рік говорити, і, почувши її скаргу, може покарати несумлінного. Лише після всього цього, пильно причинивши двері, бо до кінця вечері ніхто не повинен виходити з хати, господиня накладає в миски страви. Після обов'язкової молитви до Господа і до світу Божого запрошуються на цю вечерю душі дідів-прадідів, а всі мовчки починають їсти святвечірні страви. На Святій вечері не можна ні розмовляти, ні вставати води напитися - інакше хотітиметься пити усі жнива. Після вечері діти починають колядувати, а мати дає їм за це гроші та цукерки. Під кінець уся сім'я співає колядки на честь бога Коляди. Потім мати і батько виряджають дітей рознести трохи куті та інші дарунки до своїх родичів та близьких. Увечері приходять колядники й колядують надворі під вікнами, а в хаті бажають господарям щастя й здоров'я, "повні кошари й великі отари, телички й овечки, зеленого винця й красного молодця". Світло, яке щороку врочисто дарує людям Коляда-Сонце, - то життєтворяща, всеперемагаюча могутня велич Творця-Господа, що й досі кличе з найвіддаленіших часів на Святу Вечерю, де двері для всіх відчинні, де столи для всіх прибрані, - вечеряти! |
| 7 січня - Різдво. Коли на небі з’являлася перша зірка, аж тоді родина могла сідати до столу після дня суворого посту, під час якого ніхто не мав права їсти, окрім малих дітей, яким давали трішки вареної картоплі. Проте перед тим як сісти, кожен дмухав на місце на лаві, щоб бува не придушити душі, які, вважалося, на Святвечір приходили до хати. Починали вечерю з куті. Їли всі з спільних мисок і пили з одного кухля, що символізувало мир і злагоду в сім’ї впродовж року. Окремі тарілки і ложки ставили лише для покійних родичів, або того з родини, кого не було в цей вечір вдома. Несподіваний гість віщував щастя на цілий рік, тому йому старалися догодити. Також вважалося доброю прикметою запрошувати на вечерю одиноких, бездомних та убогих людей. Вечеряли довго і ніхто не мав права вставати, окрім господині, яка підносила страви. В кінці вечері батько, а за ним і вся родина вставали з-за столу та дякували Господові за прожитий рік і просили про долю на наступний. Після вечері на столі залишали кутю, інші страви, ложки, бо вірили, що вночі померлі прийдуть ще раз на вечерю. В центральній та східній частині України після Святовечора існував звичай носити вечерю дідусю і бабусі (якщо вони мешкали окремо), хрещеним батькам та добрим знайомим. «Нести вечерю» — то значить шанувати старійшину, ділити надію, долю, добро, згадувати померлих. Колись, ще в дохристиянські часи, наші прадіди в той час мали свято «Корочуна» — день привітання сонця. «Свято „Корочуна”, — цілком хліборобське, було натхнення людини надією і вірою у щасливий рік урожаю, приплоду худоби, здоров’я, добробуту та радісного життя». Наші пращури вірили, що у грудневі й січневі дні народжується чудодійна сила, що переливається у душі людей, у землю, у воду, у рослини і тварини, тому так чекали та радісно відзначали це свято. Християнство наповнило давні традиції новим змістом, християнськими ідеалами, ідеями правди, любові, всепрощення Слова, щедрості, удосконалення. |
| 09 січня - Обертіння. |
| 13 січня - Онисія - шлуночниця. |
| 14 січня - Новий рік, Василя. |
| 16 січня - Малахія. Цього дня вшановується пам’ять святого пророка Малахія. За народним повір’ям, лише 16 січня можна напоумити людину, яка страждає від меланхолії. І якщо зараз меланхолічність вважається рисою характеру, то у минулі часи це вважалось душевною хворобою. Якщо цього дня на небі з’являлася біла велика хмара, це передвіщало хурделицю і заметіль. Погода на Малахія вказує, якою буде погода у березні. |
| 19 січня - Водохреща. |
| 22 січня. Цього дня вшановується пам’ять святого Полієвкта. У народі про цей період січня говорили так: “Росте день у січні — росте і холод”, що вказувало на наближення лютого, який вважався найхолоднішим місяцем зими. Спостерігали наші пращури цього дня за домашніми тваринами: якщо вони, випущені у двір, намагатимуться повернутися до хліву — бути незабаром снігу та холоду. |
| 23 січня - Григорія Літоукажчика. |
| 26 січня. Цього дня вшановується пам’ять преподобного Яреми, затворника. Погоду цього дня визначали за місяцем: якщо навколо нього було туманне коло, очікували заметіль. Наші пращури прислуховувалися до лісу і спостерігали за тваринами, щоб дізнатись про майбутню погоду. Якщо ліс тріщить — мороз буде стояти довго, якщо ліс шумить, незабаром буде сніг та відлига. Якщо на Яреми киця мордочку ховає — бути морозу; собака лежить, звернувшись — на холод, витягнулася — на тепло. |
| 29 січня Петра Вериги |
| 30 січня Антон Перезимник Зимі половина |
| 31 січня Опанас- ломонос |
| 02 лютого Юхим зимовий |
| 04 лютого Тимофіїв день |
| 06 лютого Оксанин день |
| 10 лютого Охрімів день |
| 13 лютого Цього дня вшановується пам’ять святителя Микити, затвірника Печерського. У народі святий Микита вшановується як охоронець від пожеж, блискавок і засухи. Наші пращури помітили: якщо вдень 13 лютого з’явиться іній, то снігу в ніч на 14-е не буде, а якщо сніг все ж випадав, готувались до відлиги. Якщо цього дня посилювався вітер, вважалось, що він буде ставати все сильнішим, поки не перетвориться на буран. |
| 14 лютого Трифонів день |
| 15 лютого Стрітення |
| 17 лютого Цього дня вшановується пам’ять преподобного Миколи Студійського. Відсьогодні починалися звірині (вовчі) весілля, тому святого Миколу Студійського називали “вовчим сватом”. Цей день вважається одним із найхолодніших у лютому — стоять сильні морози, та йде сніг: “На Миколу Студеного снігу навалить гору”. Ці морози називаються миколиними. Наші пращури 17 лютого звертали увагу на ялинкові гілки: якщо довгі сухі гілки згинаються — буде заметіль, а якщо випрямляються — на сприятливу погоду. |
| 24 лютого Власів день |
| 26 лютого Онисим - вівчарник |
| 01 березня Цього дня відзначається день пам'яті 12 мучеників: Памфіла, Валента та ін. У минулі часи помітили: якщо з перших днів весна "розгульна, не сором'язлива - обдурить, вірить нічого". Погоду у цей день передбачали грім і вітер. Якщо 1 березня при північному вітрі прогримить грім, то весна буде холодною, при східному вітрі - весна буде сухою, при західному - мокрою, а при південному - теплою. |
| 04 березня Святого Руфа |
| 05 березня Зорепад |
| 09 березня Обернення |
| 12 березня Прокопа - перезимника |
| 13 березня Касян злопам’ятний |
| 14 березня Початок нового літа, Явдохи |
| 18 березня Конона день |
| 21 березня Весняне рівнодення |
| 25 березня Григорія Двоєслова |
| 30 березня 30 березня відзначається день пам'яті преподобного Олексія, прозваного у народі Олексієм Теплим. На Олексія Теплого, як правило, бурхливо тане сніг. Якщо на Олексія тепло, то весна буде теплою, якщо холодно - весна запізниться. Великі струмки снігу, що розтанув, передвіщали мокре літо. У минулі часи казали: "Олексія, чоловік Божий, зиму нанівець зводить", "Зверху пече - знизу тече". |
| 31 березня Кирилів день |
01 квітня Одарчин день У цей день вшановується пам'ять мучеників Хрисанфа і Дарії. У народі цей день називали "Дарія Брудні Ополонки". У цю пору року доводиться обходити бруд біля ополонок, шукати проходи між прогалинами. Наші пращури про цей день говорили: "На Дарію ополонки мутяться". Якщо вночі зірок не видно, можна чекати теплої погоди; якщо день вітряний, то й весь рік буде таким. У цей час у небі з'являються перші шуліки. |
| 02 квітня Федотів день |
| 03 квітня Качальник |
| 06 квітня Благовістителя, якова |
| 07 квітня Благовісник. 7 квітня відзначається свято Благовіщення Пресвятої Богородиці. "На Благовіщення весна зиму поборола", - вважають в народі, хоча відомі і благовіщенські морози. У цей день відбувається третя зустріч весни. Якщо 7 квітня вітер, іній і туман - до неврожайного року. Якщо сніг на дахах є, так буде він ще через місяць у полі. Якщо Благовіщення холодне - слід чекати сорок ранкових морозів. На Благовіщення гроза - до теплого літа. Небо безхмарне, сонце яскраве - бути літу грозовому; відлига - багато морозів попереду. Якщо на Благовіщення ніч тепла - весна рання буде. Для рибалок це хороший день - на Благовіщення риба добре клює. |
| 11 квітня Відзначається день пам'яті преподобного Марка, єпископа Арефусійського. Наші пращури у цей день слідкували за гусями: якщо вони високо летять - води буде багато, низько - до малої осінньої води. Березовим соком наші пращури на Марка відпоювали хворих: чистили кров, виганяли хвороби зі шлунку. У цей час ламаються бруньки у чорної смородини, калини, червоної бузини. |
| 14 квітня Відзначається день пам'яті Марії Єгипетської. У народі святу називали Марія Запали Сніг, Марія - заграй ярки, Марія - пусті щі. Щоб дізнатись про літо, спостерігали за нічним небом: якщо ніч ясна і тече тепла вода, то літо буде тепле і сухе. У цей час розпускається бузок, вилізають лісові мурашки. |
| 15 квітня Анастасії і Василиси |
| 18 квітня Федулів день |
| 20 квітня Килинин день |
| 21 квітня Родіон - криголам |
| 22 квітня Мотрі - наставниці |
| 24 квітня Марків день |
| 30 квітня Зосима Бджоляра |
| 03 травня - Відзначається день пам'яті Федора Трихини. З давніх часів існує традиціяу цей день поминати своїх померлих родичів і відвідувати кладовища.Спостерігаючи за погодою наші пращури помітили, що дощ у цей день віщує хорошийврожай. |
| 04 травня - Вшановується пам'ять святого мученика Іаннуарія, єпископа. У цей часпотрібно спостерігати за черемхою: якщо вона рано зацвіла - буде тепле літо.Чим раніше вона починає цвісти, тим спекотнішим буде літо. З цього днявкривається квітами ліловий бузок, у садах зацвітають нарциси. Саме час садитичасник, щоб літом уже зібрати врожай. |
| 05 травня - Глиновяз. У цей день вшановуєтьсяпам'ять апостолів Нафанаїла, Луки, Климента. У минулі часи помітили, що якщо 5травня вночі станеться заморозок, то ще 40 днів вранці буде достатньо холодно.Напередодні дня Юрія (6 травня) святкували свято "Ляля". Найкрасивішадівчина (Ляля) повинна була кидати подругам вінки. Хто спіймає, ховає подарунокдо наступної весни. З цього дня починали висаджувати картоплю. |
| 06 травня - Святого Юрія, перший вигін худоби. Відзначається день пам'ятівеликомученика Георгія Побідоносця. У народі його називали Єгорій Весняний, іпов'язано це було з приходом весни. За народним повір'ям, Єгорій Веснянийволодіє чарівними ключами, котрими відмикає весняну землю і випускає росу, відчого розпочинається бурхливий ріст трав: "Єгорій землю відмикає". Уцей час прилітають ластівки: "Ластівка прилетіла, скоро грімзагримить". |
| 07 травня - У цей день вшановується пам'ять мучеників Сави Стратилата і Євсевія. Уминулі часи до цього дня у селян закінчувався хліб, розпочинався голоднийтравень: "Ну, хліб-то давно весь вийшов, піди візьми у Савки влавці". У давнину з цього дня бувало ще 12 холодів. У садах починаютьквітнути яблуні, розгортають бруньки груші. |
| 08 травня - Відзначається день пам'яті святого апостола і євангеліста Марка. У народійого називали Марк Ключник. Вважається, що Марк відає ключами від дощів."Якщо випаде у травні три дощі добрих, то і хліба буде на три рокиповних". Якщо співочі птахи прилітають зграями - на тепле літо. Якщо у цейдень спостерігалась райдуга висока і крута - до хорошої погоди, якщо ж вонабула низькою і пологою - до негоди. |
| 09 травня - Вшановується пам'ять святителя Стефана Великопермського, просвітителя,який створив першу азбуку народів пермської землі. До цього часу філологикористуються його працями. У цей час квітне черемха і чорна смородина, зеленієсадовий жасмин. Наші пращури помітили таку городню прикмету: якщо лист березирозвернувся повністю - можна саджати картоплю. |
| 10 травня - Іменини землі.Відзначається день пам'яті апостола і священномученика Симеона, сродникаГосподнього. У народі цього святого називали Семен-ранопашець і казали:"Час орати, коли грім гримить, ліс у листя одягається, жайворонокзаспівав, а водяні жабенята квакати починають". Якщо у цей деньспостерігається ясний схід сонця, то літо, ймовірно, вітряним буде. |
| 11 травня - Цей день пов'язаний з початком збору березового соку, яким поїли хворих.Також поправити здоров'я допомагав теплий (південний) вітер, характерний дляцього дня. У давнину спостерігали за погодою вночі: якщо вона була теплою, анебо було зоряним, значить буде хороший врожай. |
| 14 травня Плющила , Яремів день |
| 15 травня Хлібник |
| 17 травня Палагеїн день |
| 20 травня Овсіїв день |
| 22 травня Миколи |
| 23 травня Симона Зилота |
| 24 травня Максимів день, Мокія |
| 26 травня Лукерія - комарниця |
| 29 травня Федір - житник |
| 03 червня Оленин день |
| 06 червня Іван Головатий |
| 10 червня Микитин день |
| 14 червня Устин-Харитін |
| 18 червня Дорофіїв день |
| 21 червня Федора - колодязника |
| 22 червня Літнє сонцестояння |
| 23 червня Микитин день |
| 25 червня Онуфрія преподобного |
| 29 червня Лука – вітряник, тихонів день |
| 05 липня Улянин день |
| 06 липня Горпинин день, Агрипіна |
| 07 липня Івана Купала |
| 12 липня Петрівка |
| 13 липня Мануїлів день, полупетра |
| 18 липня Опанаса |
| 21 липня Прокіп - жнивар |
| 25 липня Проклів день |
| 28 липня Свято вітрів |
| 02 серпня Іліїв день |
| 06 серпня Борисів день |
| 09 серпня Пали копи |
| 12 серпня День св.. сили |
| 14 серпня Маковій 14 серпня за новим стилем в народі святкують свято Маковія, яке в церковному календарі називається днем семи мучеників Маковеїв. З цього дня розпочинається «спасівка» — піст, який триває два тижні. В цей день у церквах святять воду, квіти і мак. На Маковія кожний мав букет квітів, в якому обов’язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик» або «маковейка» і в ньому можуть бути і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям, зіллячком): васильки, м’ята, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник. На житомирському Поліссі до маковійнового букета додають морквинку, невеликі качани кукурудзи, горох, квасолю, кріп. На Черкащині колись вважали, що на Маковія треба обов’язково посвятити квіти, бо «від цього квітне господарство». Святити несли також вінок із квітів і колосків, посередині якого ставили свічечку. На Поділлі святили цілий сніп городини та зілля, обв’язаний червоною китайкою. З ним урочисто обходили всю господу, хату, городи, сподіваючись і на наступний рік отримати гарний врожай і примноження в господарстві. Після освячення маковійчика кладуть за образами, і він зберігатиметься там аж до весни, а деякими травами і маком будуть користуватися за необхідності, адже «освячене зело до всякої слабості здібне». Весною мак розсівають по городу, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітають до своїх кіс – «щоб не випало з голови волосся». Сакральний статус маку в українців був доволі високим. Ним обсипали корів і господу «від усього лихого». На Черкащині маком обсипали «всяку новопримножену тварину», приказуючи: «Щоб було в господарстві стільки тварин, як у маківці зернин». Цікаво, що навіть зараз дехто з міських жителів зберіг цю народну традицію ставлення до маку як до оберегу. Наприклад, посипають маком біля порогу квартири, де народилася дитина, щоб її не наврочала якась людина, що прийде провідати породіллю. Окрім звичайного городнього маку дівки-чарівниці на Маковія святили мак-видюк (самосійний мак), що вживався як засіб проти чар від відьом, а також проти упирів і так званих «ходячих покійників». Таким маком треба було обсипати навкруги себе або обсипати дім – зробити магічне коло з маку – тоді всі вроки і хитрощі відьми пропадуть безслідно. За народними уявленнями, відьма або упир не могли заподіяти людині шкоди, аж поки не визбирають весь мак до зернини. Вважалося, що відьми дуже боялися такого маку, особливо з першої маківки, яку вони намагалися вирвати на чужому городі. На Маковія святили також свіжовикачаний мед у стільниках, щедро пригощаючись ним. Ритуальною їжею в цей день були «шуліки» - печені коржі, які ламають на дрібні шматочки в макітру і заливають медовою ситою та розтертим маком. Ця їжа досить смачна, особливо її люблять діти. Готували також пироги, вареники, пампушки з маком, різноманітні медяники та маківники. Свято Маковія називається в народі святом першого Спаса, медовим Спасом – другий, яблучний Спас, святкують 19 серпня – або Спасом на воді, Спасом водяним. Хворі пропасницею купалися в цей день у річці, бо вода на Маковея вважається цілющою. Освячена цього дня вода цінується не менше стрітенської і вважається надзвичайно корисною від усіх хвороб. В цей день святили також колодязі та воду в річках. За свідченням Михайла Максимовича, на Київщині цією водою кропили ожереди (копиці сіна), щоб уберегти їх від мишей, кропили бджіл, а також пили цю воду, вмивалися нею з метою очищення від усього лихого. |
| 15 серпня Степан - сінокіс |
| 19 серпня Приображеніє господнє, другий спас |
| 24 серпня Варфоломіїв день |
| 28 серпня Перша пречиста |
| 29 серпня Третій спас |
| 31 серпня Фрола і Лавра |
| 05 вересня Лаврентія погодо укажчика, рудий луппа |
| 07 вересня Тит листопадник |
| 08 вересня Наталчин день та Андріана |
| 10 вересня Скиртувальника Сави і скиртувальниці Анни |
| 11 вересня Усікнення голови Івана Хрестителя, неопалима купина, пісний іван |
| 12 вересня Закрутини |
| 14 вересня Симона стовпника |
| 21 вересня Друга пречиста |
| 23 вересня Осіннє рівнодення |
| 24 вересня Федора замочи хвости |
| 26 вересня Купріянів день |
| 27 вересня Здвиження |
| 30 вересня Бабяче голосіння |
| 01 жовтня Ярини день |
| 08 жовтня Капустяників день – Сергій Капустяний |
| 09 жовтня Корниліїв день |
| 10 жовтня Сави пасічника |
| 13 жовтня Григорія |
| 14 жовтня Покрова |
| 17 жовтня Лісовик перестає бродити |
| 18 жовтня Листопадник |
| 19 жовтня Трохимів день |
| 20 жовтня Теклі- загравниці |
| 21 жовтня Трифона і палагеї |
| 22 жовтня Якова |
| 25 жовтня Андронів день |
| 27 жовтня Парасчин день |
| 28 жовтня Купріяна і Устини, юхима |
| 31 жовтня Святого Луки |
| 02 листопада Артемів день |
| 04 листопада Божої матері |
| 08 листопада Дмитрове свято |
| 09 листопада Святого Нестора |
| 10 листопада Параски |
| 11 листопада Логина - мисливця |
| 14 листопада Кузьми-Демяна |
| 15 листопада Пигасів день |
| 21 листопада Михайла |
| 22 листопада |
| 23 листопада Орестів день |
| 24 листопада Федір - студита |
| 27 листопада Пилипівка |
| 28 листопада Гуріїв день |
| 30 листопада Григорій Зимоукажчик |
| 04 грудня Введення у храм Пресвятої Богородиці |
| 05 грудня Мотрини день |
| 07 грудня Катерини, Федір - студита |
| 09 грудня Георгіїв день |
| 12 грудня Парамон |
| 13 грудня Андріїв день |
| 15 грудня Наумів день |
| 17 грудня Варварин день У народі є прикмета, що цього дня настає зимова погода. «Свята Варвара ночі урвала, дня доточила». Цей день є офіційним для приготування вареників, символом бога Місяця, разом із варенням пива. «Варвара зварить, Сава засалить, Микола закує», «Варвара мостить, Сава гострить, Микола цвяшкує». У цей день не можна прати, білити і глину місити, а тільки вишивати і прясти. Існує традиція ставити вишневу гілочку на Варвари, якщо розквітне до Різдва, дівчина вийде заміж. |
| 18 грудня Сави день Веселе свято для пошлюблених. Приповідки «На Сави зима цвяхи гострить», «На Сави зима ріки засалює». У тих родинах, де був чоловік з таким іменем, справляли жартівливий обряд «похорону» Савки. У такий спосіб здійснювався ритуал «ховання зими». День св. Сави вважається головним знаменням, якою буде погода влітку: грозовою чи сонячною. Хмари, то худоба Сави. У цей день не їли м’яса худоби, щоб уберегти її від вовків. |
| 19 грудня Микола Добрий На Миколая ріки вже замерзали так, що по кризі безпечно було їздити саньми. Приказували: "Варвара ночі урвала, та дня приточила, а Миколай морозом присушив"; "Варвара приготовляє, Сава мости мостить, а Микола гвіздком прибиває"; "Варочка постеле, Савочка погладить, а Микола стукне". Спостерігали за погодою цього дня. Якщо гілки вранці прикрашав іній, чекали врожаю на овес. Якщо до Миколая насипало багато снігу, можна було сподіватися врожаю на все збіжжя. І навпаки — гола, замерзла грудками земля не сприяла родючості. Тоді молилися святому Миколою, благаючи його врятувати озимину та всі зернові. Цього дня, як і на Новий рік, і на Різдво, першим переступити поріг двору, хати, хліва, стодоли мусив господар або близький до родини чоловік, і бажано небідний. Якщо приходив хтось чужий, та ще й безталанний, боялися його, як носія злої сили, злиднів. Тому на Миколаївські святки не жебракували, а жінки не виходили з хати, навіть щоб позичити вогню чи солі. У Карпатах і Прикарпатті перших носіїв добра називали полазниками, вірили в їхні чудодійні властивості. У деяких місцях цю роль виконувала худоба: бичок, віл чи кінь, яких уводив до сіней господар. Вони символізували наступне благоденство сім'ї. Вірили, що святий Миколай опікується дикими і свійськими тваринами. Тому, коли худоба недужала, молилися Чудотворцю, просили допомоги. У багатьох народних оповіданнях він виступає в ролі цілителя. Свято Велеса Він сходить по сонячному промінню на Землю і приносить зародки багатства, врожаю, приплоду (згадаймо Діда Мороза з мішком подарунків) — це Він, наш Велес, якого треба гукати в цей день, саме так, як діти кличуть Діда Мороза й сьогодні. З його приходом починається вивчення колядок, підготовка до Різдва. "Це Велес навчив Праотців наших орати землю і злаки сіяти, і жати віна-вінча на полях страдних і ставити Снопа до огнища, і чтити Його як Отця Божого!" — записано у Велесовій Книзі, святій книзі нашого народу. |
| 22 грудня Ганчин день З цього дня вовки починали бігати зграями, а пасічники ходили у погріб до бджіл, щоб добре «роїлися». Ніч на Ганчин день вважалася особливо сприятливою для гадання, лікування і магії. Анна християнська свята, мати Богородиці, у народній традиції покровителька жінок, особливо вагітних і породіль. Зимове сонцестояння Чимало обрядів, які виконуються у день зимового сонцестояння, включають у себе привітання Сонця, яке повертається і святкування народження Короля Дуба. Хоча ритми життя давно змінилися і навколо нас панує нічний біганина, варто все таки викроїти кілька хвилин під час шумної різдвяної вечірки і на самоті привітати повернення Сонця. Створіть підходящу атмосферу для вашого ритуалу, затемнив кімнату в домі і вставши на коліна біля невеликого стола, де можна поставити червону свічку. Подумайте про всі ті речі, на які ви сподіваєтеся у наступному році і уявіть собі Сонце, яке встає із темряви і досягає зеніту високо над Землею. Запаліть свічку і скажіть: «Я вітаю життя і яскраве світло Сонця». По думі глибокій мовив Сокіл до Білобогової жони Коляди, що вже важкою ходила: «Ти іди на Землю і там народи Божича-Молоде-Сонце. Коло золотеє спороди! Ти сама знайди місце, де маєш народити його». І пішла Коляда шукати місце, де мала народити людям Сонце. Та почув Чорнобог, що має світло народитися, і пославМару на Землю, аби вона знайшла Коляду й задушила її — щоби Сонце вмерло в її утробі і ніколи не світило людям, щоби згинули вони в пітьмі від голоду і холоду. Як навіжена побігла Мара по Землі в пошуках Коляди. Івздріла її, і погналася за нею. Бачить Коляда, що Мара женеться за нею, підхопила важкий живіт обома руками, стала тікати. Та збагнула, що не втекти їй від Мари. Тоді забігла Коляда за гайок і перетворилася в тварину, яку сама собі придумала: в рогату непримітну Козу. Пробігла повз Козу люта Мара — не звернула уваги на рогату тварину. Далі й далі помчала гидка потвора, і там, де з її очей капав гній на Землю,— виростали бур'яни, колючки, лопухи, будяки. А Коляда тим часом перетворилася у вагітну жінку, зайшла в очерет і в муках неймовірних народила золотоликого Божича-Молоде-Сонце. І нараз перетворився Світ. Щезла холодна пітьма.Сонячні промені впали на Землю, а люди впали на коліна,вітаючи народження Золотого Кола. Мара в розпуці й страхові шугнула в потойбічну чорнупрірву. А Божий здіймався все вище й вище. А з ним здіймалася вгору і Божа благодать — ніжна, прозора, тепла блакить, що йшла від радісних очей Коляди, яка щасливим поглядом проводжала політ свого Сина. ТАК ВІД БЕЗМЕЖНОГО БЛАКИТНОГО ПОГЛЯДУ КОЛЯДИ УТВОРИЛОСЯ СИНЄ НЕБО. А по ньому плив Божич-Молоде-Сонце, щедро розсипаючи теплі промені поЗемлі. І забуяли гаї і ліси під Сонцем. І ожила всяка пашниця, іналилося житнє колосся добірним зерном. А люди співали хвалу Сонцю. І подивувався сам Творець всього сущого — Род,споглядаючи блакитне небо над Землею. І сказав він: «Се є Новий Світ». |
| 23 грудня Свято Рода. Відвідують своїх рідних та близьких, пригощають пирогами, пивом і медом. Головні побажання цих Родових свят:"Хай все добре народжується!" Творцем Всесвіту, Богом над Богами усі слов'яни завжди вважали Рода. За уявленнями наших Предків, він живе у Сварзі — найвищому небі, їздить на хмарах, дарує життя людям, звірам, птахам, дарує дощ на посіви жита, дає людині Долю. Род — один із Богів, який залишався у пам'яті народу найдовше. Його статуї, заховані у хащах і високих горах від християнських фанатиків, вшановувалися небагатьма вірними язичниками аж до XIX ст. Жіночі божества Рожаниці опікуються дітонародженням і мають таємничий зв'язок із зірками. Душа людини уявлялася як іскра небесного вогню — зірка, яку Бог запалює при народженні дитини і гасить, коли людина помирає. Волхви (язичницькі священики) складали книги, за якими можна було дізнатися про свою долю. Родові і Рожаницям, як найріднішим Богам, приносилися тільки безкровні жертвиу вигляді продуктів, які дала сама природа: від рослин і від тварин. Це були жертви у вигляді хліба, сиру, меду, каші (куті). Перед вживанням ритуальної страви — куті, на Різдво, батько кидає першу ложку вгору у святий куток — Покуть або під стелю. Цей звичай побутує і нині в Україні. Походження ж його глибоко архаїчне і означає саме принесення жертви Роду і Рожаницям, яке в давнину здійснював Волхв або жрець. Батько родини ототожнюється зі служителем культу. Свята на честь Рода і Рожаниць відзначалися навіть у ранніх християнських храмах, куди люди приносили жертовні страви. Найдавніші зображення Рода і Рожаниць знаходять археологи — це невеличкі скульптурки, які, вірогідно, мала кожна сім'я. Збереглися вони також і на вишиваних рушниках. Це широковідомі мотиви Дерева Життя (Дерева Роду), стилізовані зображення Великої Богині тощо. Деякі етнографічні матеріали зберігають ще в XX ст. зображення родовідного дерева на дверях хат: імена чоловіків писали на листках цього дерева, а імена жінок — на квітах. Якщо людина вмирала, біля її імені малювався хрестик, а коли народжувалася дитина, домальовували нову гілочку з листочком або квіткою. Пізніше уявлення про Рода були перенесені на хатнього Домовика, який, за повір'ями, живе біля домашнього вогнища і є його охоронцем. Культ Роду розвинувся, вірогідно, за часів патріархату (епоха Бронзи), в той час, як Рожаниці, що "виникли в матріархаті, вже втілилися в образи Лади та її доньки Лелі. Отже, логічно припустити, що Рожаниці — Богині плодючості — виникли у наших Предків раніше чоловічого божества Роду. Зображувалися Рожаниці у вигляді пари близнюків, що вважалося ознакою найвищої родючості й святості. В народі й нині близнюків вважають священними, або принаймні таємничими знаками Богів. Рожаниці (мати Лада і дочка Леля) в народі ототожнювалися із сузір'ями Великої та Малої Ведмедиць. Род — духовна енергія Пращурів. Він єднає усі покоління: померлих Пращурів, їхніх живих нащадків і майбутні, ще ненароджені, гілки родів, тобто є зміцнюючим ядром народу (нації) — зв'язком минулого, теперішнього і майбутнього, виразником історії свого етносу, який формує і його майбутнє. Рода вшановують на другий день зимового сонцестояння (це випадає на 22—23 грудня). У цей день також поминають померлих і вшановують старших родичів та «родителів» (батька і матір, тобто тих, хто народив. Колись побутувало багато імен, похідних від імені Рода: Родак, Родан, Родик, Родко, Родимир, Роди-слав, Родобог — так називали дітей, які народились на Свято Роду. Продовження Роду — головне призначення людини на Землі. Існували спеціальні молитви про продовження Роду. Для цього зверталися до Дажбога (ідеального, духовного початку) і до Велеса (матеріального, тілесного). Із Родом пов'язана також Ясна — Богиня жіночої плідності, тотожна Рожаниці. Вона, як і Доля-Стріча, пряде нитку нового життя. Про продовження Роду молили також Сварога, який є першоджерелом всього сущого: «Спершу Сварога Пращури молили, де Роду Рожениць було джерело, препросили і тоді бо кришили хліб наш». Слов'янські Рожаниці близькі до грецької Артеміди — покровительки дітонародження і породіль. Ведмедиця, яка супроводжує Артеміду, очевидно, ототожнюється із сузір'ям Великої Ведмедиці. Родові Божества, як правило, найдовше живуть у пам'яті народу. Род тотожний із Богом Отцем — Сварогом, який оберігає наш український народ. |
| 24 грудня Никонів день 24 грудня католики латинської традиції та інші християни, які керуються Григоріанським та Новоюліанським календарями, мають Святу Вечерю. Святий вечір — це власне останній день чотиритижневого посту, який передує Різдву. Ввечері 24 грудня, коли загоряється перша зірка, що колись вказала дорогу мудрецям до новонародженого дитяти, родини збираються за святковим столом. Перед початком трапези читається уривок з Євангелія, співається перша колядка, потім усі переломлюють різдвяний хліб — облатку, що символізує радість свята, яке наближається. Облатки освячуються в храмах під час посту перед Різдвом. На скатертину обіднього столу іноді кладуть декілька джгутів сіна — як нагадування про Вифлеємські ясла. Крім куті, на столі обов’язково стоять 12 пісних страв. В кінці Святвечора традиційно співають колядки та йдуть до храму на святкову різдвяну Месу. Казали, що цього дня «Никон стоїть біля вікон». Вірили, що Сонце опускається на землю золотою драбиною, бо наступного дня має прийти Спиридон Сонцеворот. |
| 25 грудня Спиридона Сонцеворота Святий Спиридон плечами підпирає небо, щоб Сонце повертало на літо. Садівники цього дня струшували яблуні й промовляли: «День, піднімися догори! Сонечко, повернись, жаром наберись! Красне Сонечко, в дорогу вирушай, зимовий холод забувай!». На честь Сонцевороту цілу ніч палили вогнища, а вдосвіта, вийшовши на околиці, з радісними вигуками зустрічали перші промені Сонця |
Сайт директора КЗ "Олександрівське НВО № 2" Олександра Зінченка
Коментарi